пробірати

Пробіра́ти, -ра́ю, -єш

сов. в. пробрати, -беру́, -ре́ш, гл.

1) Вырывать, вырвать (часть растеній). Пробрала коноплі.

2) — місто. Очищать, очистить, освободить, приготовить мѣсто. Мил. 189. Та пробірайте ж, моя матінко, містечко біля себе, приймайте і пригортайте мене до себе! Мил. 202.