1. Словник української мови Грінченка

проговіти

Проговіти, -вію, -єш

гл.

1) Проговѣть.

2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла. Харьк. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проговіти — прогові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проговіти — ПРОГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Говіти впродовж певного часу. Словник української мови у 20 томах