1. Словник української мови у 20 томах

проговіти

ПРОГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

Говіти впродовж певного часу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проговіти — прогові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проговіти — Проговіти, -вію, -єш гл. 1) Проговѣть. 2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла. Харьк. г. Словник української мови Грінченка