1. Словник української мови Грінченка

проголювати

Прого́лювати, -люю, -єш

сов. в. проголити, -лю́, -лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проголювати — прого́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проголювати — -юю, -юєш, недок., проголити, -голю, -голиш, док. 1》 перех. Виголювати смужку, окреме місце. 2》 тільки док., перех. і неперех. Голити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проголювати — ПРОГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док. 1. що. Виголювати смужку, окреме місце. 2. тільки док., що і без прям. дод. Голити якийсь час. Словник української мови у 20 томах
  4. проголювати — ПРОГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док. 1. перех. Виголювати смужку, окреме місце. 2. тільки док., перех. і неперех. Голити якийсь час. Словник української мови в 11 томах