прокричати

Значення в інших словниках

1. прокричати — прокрича́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. прокричати — -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех.Видати крик. || перен. Гучно, пронизливо просвистіти, прогусти. 2》 перех. Дуже голосно крикнути; вигукнути. || перен. Сповістити про щось криком. 3》 перех. і неперех., про що, також із спол. що, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокричати — ПРОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. що і без прям. дод. Видати крик. “Кукуріку!” – прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Панас Мирний); Десь прокричала сова, і її жалібний самотній крик завмер у потемнілих хащах (А. Шиян); // перен. Словник української мови у 20 томах
4. прокричати — прокрича́ти (прогуді́ти) ву́ха кому, про кого—що. Надокучити, набриднути комусь постійними розмовами, настирливими вимогами і т. ін. про щось одне й те саме. Сідаючи до столу, Федір ще раз засоромив Настусю. Фразеологічний словник української мови
5. прокричати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. прокричати — ПРОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. перех. і неперех. Видати крик. «Кукуріку!» — прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Мирний, І, 1949, 409); Десь прокричала сова, і її жалібний самотній крик завмер у потемнілих хащах (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах