1. Словник української мови Грінченка

прокушувати

Прокушувати, -шую, -єш

сов. в. прокуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Прокусывать, прокусить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокушувати — проку́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокушувати — -шую, -шуєш, недок., прокусити, -кушу, -кусиш, док., перех. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокушувати — ПРОКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ПРОКУСИ́ТИ, кушу́, ку́сиш, док., що. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, – з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. прокушувати — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прокушувати — ПРОКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ПРОКУСИ́ТИ, кушу́, ку́сиш, док., перех. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров. Словник української мови в 11 томах