проминути
Промина́ти, -наю, -єш
сов. в. проминути, -ну, -неш, гл.
1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш. Чуб. V. 180.
2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию. Черниг. г.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проминути — промину́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проминути — див. проминати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проминути — ПРОМИНУ́ТИ див. промина́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- проминути — МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ), ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИ у спол. із сл. за собою. — Док. Словник синонімів української мови
- проминути — ПРОМИНУ́ТИ див. промина́ти¹. Словник української мови в 11 томах