1. Словник української мови Грінченка

промучити

Промучити, -чу, -чиш

гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. І. 5.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промучити — прому́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. промучити — див. промучувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати². Словник української мови у 20 томах
  4. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати². Словник української мови в 11 томах