пророчиця
Проро́чиця, -ці
ж. Пророчица. Була Анна пророчиця. Єв. Л. II. 36.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пророчиця — проро́чиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пророчиця — -і. Жін. до пророк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пророчиця — ПРОРО́ЧИЦЯ, і, ж. Жін. до проро́к. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат – пророк, сестра – пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка); У світлі місяця постать млина, покошлана й похила... Словник української мови у 20 томах
- пророчиця — Проро́чиця, -ці, -це! -чиці, -чиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пророчиця — ПРОРО́ЧИЦЯ, і, ж. Жін. до проро́к. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат — пророк, сестра — пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Л. Укр., II, 1951, 279); *У порівн. Встала в полум’ї Росія, встала, як пророчиця! (Тич., Зростай.., 1960, 73). Словник української мови в 11 томах