1. Словник української мови Грінченка

простояти

Простояти, -тою, -їш

гл.

1) Простоять. Довгенько таки простояли наші сіроми коло перевозу. Стор. МПр. 125. Я ж з твоїм сином не одну нічку простояла. Лис. III. № 10.

2) Причинить вредъ или порчу стояніемъ. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простояти — просто́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. простояти — див. простоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простояти — ПРОСТО́ЯТИ див. просто́ювати. Словник української мови у 20 томах