1. Словник української мови Грінченка

простувати

Простува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Идти прямо, направляться. Хто простує, той дома не ночує. Ном. № 11406. Простували вони до Лубень невеличкими купами. Стор. МПр. 60. Пливе військо, простуючи униз до порогів. Морд. К. 5. Скрізь по потоках пасовиська покладені корита, якими простує вода з.....менших потоків. Шух. І. 185.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простувати — простува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. простувати — Простува́ти. Змагати, намагатися досягти, прагнути. Часто не знаємо причини якогось явища, але що ми у своїй сьвідомости все простуємо до основности і докладносте то таки стараємо ся бодай уявити собі якусь загальну причину... Українська літературна мова на Буковині
  3. простувати — (куди) ПРЯМУВАТИ; (гордо) крокувати, виступати, іти церемоніяльним кроком, тримати <�міряти> крок; (за ким) іти <�слідом>; п! РУШАТИ; (робити прямим) розгинати, випрямляти, випростувати. Словник синонімів Караванського
  4. простувати — див. іти Словник синонімів Вусика
  5. простувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Пересуватися пішки у просторі; іти. || Рухатися в певному напрямку; переміщатися, прямуючи куди-небудь. || Іти куди-небудь навпростець, скорочуючи шлях. 2》 перех., діал. Розпростовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. простувати — ПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Пересуватися пішки у просторі; іти. Пройшовши кілька гонів, перебрались вони через глибоку балку і з милю простували рідким лісом (О. Стороженко); Саша поглядала на батька, а той простував поруч задумливий і мовчазний (О. Словник української мови у 20 томах
  7. простувати — простува́ти 1. випрямляти, вирівнювати (м, ср, ст) 2. спростовувати (думку, твердження)(ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. простувати — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. Фразеологічний словник української мови
  9. простувати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  10. простувати — Простува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)