1. Словник української мови Грінченка

прошепотати

Прошепотати, -чу, -чеш, прошепотіти, -чу, -тиш, прошептати, -пчу, -чеш

гл. Прошептать. Може серце яке лихо тихо прошептало. Шевч. 334.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прошепотати — прошепота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прошепотати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. прошепотати — -очу, -очеш і прошепотіти, -очу, -отиш, док., перех. Те саме, що прошептати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прошепотати — ПРОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що. Те саме, що прошепта́ти. – Усе Дніпро шумить! Усе дерева шелестять! – мовить удова і зітхне й прошепоче: – Боже мій..! (Марко Вовчок); – Женю, – ледве чутно прошепотіла вона (О. Словник української мови у 20 томах
  5. прошепотати — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови