прошепотати
ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док.: шепну́ти, прошепта́ти, нашепта́ти, шепотну́ти, прошепота́ти (прошепоті́ти), ви́шептати, прошамоті́ти, шеле́снути, прошелесті́ти. То всі кричать, то шепчуть тихо (І. Котляревський); Він мені почав нашіптувати, що ніби пролазив учора на самий берег Дніпра (Л. Смілянський); Розгладжує мати папірець рукою, а сама дивиться на свічечку і щось шепоче (І. Багряний); Баби перелякались на смерть і тільки хрестились та нишком шепотіли молитву (І. Нечуй-Левицький); Семениха щиро зітхала й пришіптувала: — Гріхи, гріхи! (Лесь Мартович); — Що це? — ледь вишіптує Юрко з перестраху (П. Козланюк); Мати намагалася звестися на лікоть. Вона опиралася на лаву і щось шамотіла (П. Панч); — Сідай, Іване. Сідайте, дочки, — ледве шелестіли старі Демидові вуста (О. Довженко); Перешіптувала (ворожка) якісь незрозумілі слова (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- прошепотати — прошепота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прошепотати — див. сказати Словник синонімів Вусика
- прошепотати — -очу, -очеш і прошепотіти, -очу, -отиш, док., перех. Те саме, що прошептати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прошепотати — ПРОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що. Те саме, що прошепта́ти. – Усе Дніпро шумить! Усе дерева шелестять! – мовить удова і зітхне й прошепоче: – Боже мій..! (Марко Вовчок); – Женю, – ледве чутно прошепотіла вона (О. Словник української мови у 20 томах
- прошепотати — Прошепотати, -чу, -чеш, прошепотіти, -чу, -тиш, прошептати, -пчу, -чеш гл. Прошептать. Може серце яке лихо тихо прошептало. Шевч. 334. Словник української мови Грінченка