1. Словник української мови Грінченка

пряха

Пря́ха, -хи

ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. ум. пряшечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пряха — пря́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пряха — -и, ж. Те саме, що пряля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пряха — ПРЯ́ХА, и, ж. Те саме, що пря́ля. Добра пряха й на скіпку напряде (прислів'я); Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка (І. Котляревський); Кобзар ушкварив: “А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха ..” (Т. Словник української мови у 20 томах