пряха
ПРЯ́ХА, и, ж.
Те саме, що пря́ля.
Добра пряха й на скіпку напряде (прислів'я);
Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка (І. Котляревський);
Кобзар ушкварив: “А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха ..” (Т. Шевченко);
Гризальда була добра господиня: вона наглядала за домовим господарством, обсадила свої покої робітниками, швачками, ткалями (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пряха — пря́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пряха — -и, ж. Те саме, що пряля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пряха — Пря́ха, -хи ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. ум. пряшечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54. Словник української мови Грінченка