1. Словник української мови Грінченка

пусто

Пусто

нар.

1) Пусто. Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі. Чуб. І. 283. Нѣтъ, не имѣется. Порядку пусто.

2) Напрасно. Пусто затрудилися, паночку. Вх. Зн. 58.

3) — говорити. Говорить пустяки. Посіяв я пшениченьку рідко. — Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28.

4) — іти, піти. а) По пустому пропадать, пропасть. На панщині робить, а свої дні дома й так, — ідуть пусто. Г. Барв. 98. б) Плохо вести себя, не заботиться ни о чемъ. А я було кажу: «Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду». Г. Барв. 284.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пусто — пу́сто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пусто — див. безлюдно Словник синонімів Вусика
  3. пусто — 1》 присудк. сл. Нікого, нічого немає де-небудь. || Є незайняті місця. || Про відчуття внутрішньої пустоти, самотності. 2》 присл., розм. Марно, безглуздо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пусто — моск. порожне хохл. (пусто) порожне Словник чужослів Павло Штепа
  5. пусто — ПУ́СТО. 1. пред. Нікого, нічого немає де-небудь. Не замісиш густо, як у коморі пусто (приказка); – Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пусто — ДАРЕ́МНО (ДАРЕ́МНЕ рідше) (без сподіваних наслідків), ДАРМА́ (ДА́РМА рідше) (ДА́РМО рідше), МА́РНО (МА́РНЕ), БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАК розм., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РОМ розм., НАДАРЕ́МНО (НАДАРЕ́МНЕ) розм., ДУ́РНО розм. Словник синонімів української мови