пучка
Пучка, -ки
ж. ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи.
1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Г. Барв. 231. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Харьк. г. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Лебед. у. Я собі один одним, як пучка. Г. Барв. 191. Давай знімати каблучку з пучки. Г. Барв. 206. На одній руці пучки, та неоднакові. Ком. Пр. № 829.
2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Харьк. ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати. МВ. (О. 1862. III. 37).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пучка — пу́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пу́чки Орфографічний словник української мови
- пучка — Кінчик пальця; (руки) палець; (тютюну) дрібка, сов. щіпка; пучечка. Словник синонімів Караванського
- пучка — див. мало Словник синонімів Вусика
- пучка — -и, ж. 1》 Кінчик пальця руки. || рідко. Палець на руці взагалі. 2》 Три пальці руки (великий, вказівний і середній), складені кінчиками разом. 3》 Така кількість чого-небудь (перев. сипкого), яку можна взяти трьома (рідше – двома) складеними пальцями руки; щіпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пучка — ПУ́ЧКА, и, ж. 1. Кінчик пальця руки. У дитини заболить пучка, а у матері серце (Номис); Ганна показала синові обидві пучки, сині, накопирсані неначе ножем, з синіми нігтями (І. Словник української мови у 20 томах
- пучка — пу́чка незначна кількість чого-небудь сипкого, яку можна взяти кінчиками пальців; щіпка (ст): Як печеш паску, то до тіста треба дати пучку соли (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пучка — і па́льцем не торкну́ти (не ткну́ти, не зачепи́ти) / не торка́ти кого. Не заподіяти кому-небудь ні найменшої кривди, образи. — А як вже поважатиму вас, ніколи й пальцем не торкну (М. Фразеологічний словник української мови