1. Словник української мови Грінченка

пушити

Пуши́ти, -шу́, -ши́ш

гл.

1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню.

2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме. Ном. № 1117.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пушити — пуши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пушити — пушу, пушиш, недок., перех. 1》 Робити пухнастим, пухким. || Вкривати що-небудь (про сніг, іній). 2》 Легкими ударами розворушувати що-небудь, робити м'яким, пухким, пишним; збивати. || Розпушувати (ґрунт). 3》 заст., розм. Робити пухким, повним (людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пушити — ПУШИ́ТИ, пушу́, пу́шиш, недок., кого, що. 1. Робити пухнастим, пухким; // Вкривати що-небудь (про сніг, іній). Вкриває [сніг] діл, дерева пушить, дахи будівель устеля (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах
  4. пушити — ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К. Словник синонімів української мови