1. Словник української мови Грінченка

підбігти

Підбіга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. підбігти, -біжу, -жи́ш, гл.

1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. АД. І. 114. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.

2) Только сов. в. Быть въ состояніи бѣжать. Отам... пасеться полова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту і ззіж. Рудч. Ск. І. 1. Медвідь каже: я не підбіжу, як доведеться утікати. Рудч. Ск.

3) Течь, подтечь. Під тебе (вербу) водиця підбігає, з під тебе коріння вимиває. Мил. 92.

4) її підбіг ви́хор = її підвіяв вихор. см. підвівати. Мил. 14.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбігти — підбі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підбігти — див. підбігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбігти — ПІДБІ́ГТИ див. підбіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. підбігти — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. Словник синонімів української мови
  5. підбігти — Підбі́гти, -біжу́, -жи́ш, -жа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підбігти — ПІДБІ́ГТИ див. підбіга́ти. Словник української мови в 11 томах