1. Словник української мови Грінченка

підгонити

Підгонити, -ню, -ниш

сов. в. підігнати, -жену, -не́ш, гл.

1) Подгонять, подогнать. Підігнав воли до воріт, аж вони стали, не хочуть іти. Харьк. у.

2) Подгонять, подогнать, торопить, поторопить. А ну піджени вороного, а то йде як неживий. Зміев. у. Та ну бо неси швидче! — Чого ти мене підгониш? Харьк.

3) Подбивать, подбить. Підгонити клинєм. Шух. І. 177.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підгонити — підго́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підгонити — див. підганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підгонити — ПІДГО́НИТИ див. підганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. підгонити — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. підгонити — ПІДГО́НИТИ див. підганя́ти. Словник української мови в 11 томах