1. Словник української мови Грінченка

підкидати

Підкида́ти, -да́ю, -єш

сов. в. підкинути, -ну, -неш, гл.

1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро. Рудч. Ск. І. 61.

2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Грин. І. 152. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Шевч. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. Рудч. Ск. І. 39. А підкинь у грубу ще дров.

3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкидати — підки́дати дієслово доконаного виду підкида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підкидати — (м'яч гилкою) підгилювати; (дитя) жм. гуцати, (старших) сов. качати; (на возі) трусити; (до чого) додавати, добавляти, докидати, (дрова — ще) докладати, підкладати; (слова) вставляти; (жару) піддавати, підсипати. Словник синонімів Караванського
  3. підкидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  4. підкидати — -аю, -аєш і рідко підкидувати, -ую, -уєш, недок., підкинути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Різко кидати вгору або піднімати. || Робити різкий рух вгору (рукою, головою, частиною тулуба і т. ін.). || перев. безос., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підкидати — ПІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПІДКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКИ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1. Різко кидати вгору або піднімати. – Я запалю вночі на березі багаття і як буду підкидать вгору головешки, тоді вертайся (І. Словник української мови у 20 томах
  6. підкидати — підкида́ти (підсипа́ти) / підки́нути (підси́пати) жа́ру. 1. Викликати, посилювати запал у кого-небудь, спонукати когось до інтенсивнішої дії. Коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристці жили, молодиця не витримувала .. Фразеологічний словник української мови
  7. підкидати — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ) розм., ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ) розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ). — Док. Словник синонімів української мови
  8. підкидати — ПІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПІДКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Різко кидати вгору або піднімати. — Я запалю вночі на березі багаття і як буду підкидать вгору головешки, тоді вертайся (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах