підметець
Підме́тець, -тця
м.
1) ум. отъ підмет.
2) Цвѣтникъ. Шух. І. 112.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підметець — -тця, ч. 1》 діал. Зменш. до підмет II. 2》 зах. Квітник. Великий тлумачний словник сучасної мови