1. Словник української мови Грінченка

підучувати

Підучувати, -чую, -єш

сов. в. підучи́ти, -чу, -чиш, гл.

1) Выучивать, выучить тверже.

2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підучувати — піду́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підучувати — -ую, -уєш, недок., підучити, -учу, -учиш, док., перех., розм. 1》 Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. || Учити, засвоювати що-небудь краще, додатково. 2》 з інфін., розм. Підмовляти, намовляти на які-небудь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого, розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (І. Словник української мови у 20 томах
  4. підучувати — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. підучувати — Піду́чувати, -чую, -чуєш; підучи́ти, -чу́, -чиш, -чать кого чого (а не чому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех., розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (Фр. Словник української мови в 11 томах