1. Словник синонімів української мови

підучувати

ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.; ПІДОХО́ЧУВАТИ, НАКРУ́ЧУВАТИ (змушуючи діяти швидше, енергійніше тощо). — Док.: підмо́вити, підговори́ти, намо́вити, наговори́ти, наспіва́ти, підучи́ти, нату́ркати (натурча́ти), нара́дити, приговори́ти діал. підохо́тити, накрути́ти. Стала (мачуха) підмовляти батька, щоб женити сина (А. Головко); Пані наша й панночки підговорили її, щоб випросила собі Одарку, щоб то бідну дівчину завезти геть од пана (Марко Вовчок); — Ми тобі ніякого лиха не зробимо. Заховайся, — намовляв господар, в тривозі поглядаючи на горище (Д. Бедзик); Сповістили царя-поганина, що там і там, у млинаря, є золотогривий кінь. Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (казка); — Оце одну (громаду) якось настягав я; держу, підучую боротись, — та не знаю, що з цього вийде... (Панас Мирний); Бач, чого захотілося: військо червоне поділити... Ще й її натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (О. Гончар); Тітка Тема нараджує мене "до шлюбу" (Ірина Вільде); Приговорила (Оришка) одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини (Панас Мирний); На ритті окопів не лінувався (Яків), навіть інших підохочував (Є. Гуцало); — Здорово! — промурмотів Титан. — Їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (О. Досвітній). — Пор. підбу́рювати, 1. схиля́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підучувати — піду́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підучувати — -ую, -уєш, недок., підучити, -учу, -учиш, док., перех., розм. 1》 Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. || Учити, засвоювати що-небудь краще, додатково. 2》 з інфін., розм. Підмовляти, намовляти на які-небудь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого, розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (І. Словник української мови у 20 томах
  4. підучувати — Піду́чувати, -чую, -чуєш; підучи́ти, -чу́, -чиш, -чать кого чого (а не чому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех., розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. підучувати — Підучувати, -чую, -єш сов. в. підучи́ти, -чу, -чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи. Словник української мови Грінченка