1. Словник української мови Грінченка

пічка

Пічка, -ки

ж.

1) ум. отъ піч.

2) Въ обжигальной печи передняя ея часть, гдѣ нѣтъ госуды, а горятъ лишь дрова. Шух. І. 263.

3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ игрѣ того же имени. КС. 1887. VI. 461.

4) Продолговатая вырѣзка въ ухѣ овцы — клеймо для опознанія своей овцы. Шух. I. 195.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пічка — пі́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пічка — -и, ж., розм. Те саме, що грубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пічка — ПІ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що гру́бка. В будці горіла невеличка чавунна пічка (М. Руденко); Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравченко). 2. Те саме, що піч. Словник української мови у 20 томах
  4. пічка — пі́чка вул., вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пічка — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
  6. пічка — ПІ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що гру́бка. В будці горіла невеличка чавунна пічка (Руд., Остання шабля, 1959, 236); Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60). 2. Те саме, що піч. Словник української мови в 11 томах