пічка
ПІ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що гру́бка.
В будці горіла невеличка чавунна пічка (Руд., Остання шабля, 1959, 236);
Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60).
2. Те саме, що піч.
Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Мирний, IV, 1955, 287);
«Пічка» — так кажуть металурги про свій велетенський сталеплавильний агрегат (Літ. Укр., 4. Х 1968, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пічка — пі́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- пічка — -и, ж., розм. Те саме, що грубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пічка — ПІ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що гру́бка. В будці горіла невеличка чавунна пічка (М. Руденко); Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравченко). 2. Те саме, що піч. Словник української мови у 20 томах
- пічка — пі́чка вул., вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пічка — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
- пічка — Пічка, -ки ж. 1) ум. отъ піч. 2) Въ обжигальной печи передняя ея часть, гдѣ нѣтъ госуды, а горятъ лишь дрова. Шух. І. 263. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ игрѣ того же имени. КС. 1887. VI. 461. Словник української мови Грінченка