1. Словник української мови Грінченка

пішаниця

Пішани́ця, -ці

об. Пѣшій человѣкъ. Два брати кінних, а третій брат менший, піша пішаниця. АД. І. 106.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пішаниця — пішани́ця іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. пішаниця — -і, ч. і ж., діал. Піша людина. Піший-пішаниця нар.-поет. — людина, що йде пішки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пішаниця — ПІШАНИ́ЦЯ, і, ч. і ж., діал. 1. Піша людина. – Кілька років тому проходив повз наше село один .. молодий товариш, пішаниця (О. Копиленко). 2. у знач. присл. пішани́цею. Пішки. За отаманом .. Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею (з думи). Словник української мови у 20 томах
  4. пішаниця — ПІШОХІ́Д (той, хто йде пішки), ПІ́ШИЙ, ПІШОХО́ДЕЦЬ рідше, ПІШАНИ́ЦЯ діал., ПІ́ШИЙ- ПІШАНИ́ЦЯ (ПІ́ША- ПІШАНИ́ЦЯ) фольк.; ПЕРЕХО́ЖИЙ (той, хто йде пішки в якомусь напрямку повз когось, щось, через щось). Словник синонімів української мови
  5. пішаниця — ПІШАНИ́ЦЯ, і, ч. і ж., діал. 1. Піша людина. — Кілька років тому проходив повз наше село один.. молодий товариш, пішаниця (Коп., Навколо полум’я, 1961, 5). Пі́ший-пішани́ця, нар.-поет. — людина, що йде пішки. Словник української мови в 11 томах