п'ядь
П'ядь, -ди и -ді
ж. Пядь, мѣра около четверти аршина. На три п'яді завдовшки. Грин. III. 326. Піл — на п'ядь дошка од дошки. Мир. ХРВ. 24. Прибуло дня на курячу п'ядь. Чуб. І. 245.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'ядь — п'ядь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- п'ядь — (землі) смужка, клаптик, латка; ФР. крок <н. ні на п'ядь>. Словник синонімів Караванського
- п'ядь — -і, ж. Давня східнослов'янська міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців; чверть аршина. || Невелика, незначна частина простору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- п'ядь — Ступня, крок Словник чужослів Павло Штепа
- п'ядь — П'ЯДЬ, і, ж. Давня східнослов'янська міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців; чверть аршина. На йому була одежа балканська.., кафтан був підперезаний широким на п'ядь парчевим поясом (І. Словник української мови у 20 томах