п'ядь

П'ЯДЬ, і, ж.

Давня східнослов'янська міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців; чверть аршина.

На йому була одежа балканська.., кафтан був підперезаний широким на п'ядь парчевим поясом (І. Нечуй-Левицький);

Долі скрізь було води на п'ядь; з вікна дзюрчала вода і стікала на лаву (Б. Грінченко);

Кілька хвилин .. вони дивилися один на одного, стоячи на відстані двох п'ядей (М. Ю. Тарновський);

– Та в нас недавно велетень такий був, що... що... –Знаю, – кивнув Кельбас, – земля дріжала. Та у вас, як хто на п'ядь вищий, то вже велетень (Ю. Винничук);

// Невелика, незначна частина простору.

І п'ядь за п'ядею [п'яддю] ми місця здобували: Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли (І. Франко);

Знаю я всю сувору дорогу твою, Ані п'яді на ній не минаю (Л. Первомайський).

◇ (1) Ні на п'ядь, зі сл. не відступа́ти, не відхо́дити і т. ін.:

а) нітрохи, ніскільки.

Тут кожен п'ять разів загине, А не відступить ні на п'ядь (Д. Павличко);

б) ніку́ди.

Від матері ні на п'ядь і ні з ким вже нігде не водилась [Оксана] і не зналась (Г. Квітка-Основ'яненко).