1. Словник української мови Грінченка

раненько

Рано

нар.

1) Рано. Прийшов пізно, аж завізно; прийшов рано, так не дано. Ном. № 1802. Ой дівчино, збуди мене рано, так рано, щоб ще не світало. Чуб. V. 63.

2) Утромъ. Приложи ти, моя мила, до голови рути; клади рано і ввечері, щоб здоровій бути. н. п. Викопайте криниченьку в вишневім саду, чи не прийде дівчинонька рано по воду. н. п. рано-пораненьку, рано-раненько, рано-вранці. Рано утромъ. Ой в неділю рано-пораненьку брала дівчина льон. Чуб. V. 290. Встала вона рано-раненько, умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. Ой у неділеньку ввесь день пила, в понеділок спала, а в вівторок снопів сорок пшениченьки нажала.... а в неділю рано-вранці однесла шинкарці. Чуб. V. 1098. з рана. Съ утра. Будь весела з рана до вечора. Чуб. V. 1080. ум. раненько, ранесенько. Мет. 8. Шевч. 542.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. раненько — ране́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. раненько — див. рано Словник синонімів Вусика
  3. раненько — присл. У досить ранній час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. раненько — РАНЕ́НЬКО, присл., розм. У досить ранній час. На другий день раненько встали [троянці], Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Котляревський); Не щебечи, соловейку, На зорі раненько (Н. Забіла). Словник української мови у 20 томах
  5. раненько — Ране́нько, ране́сенько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. раненько — РАНЕ́НЬКО, присл. У досить ранній час. На другий день раненько встали [троянці], Огонь надворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл., І, 1952, 90); Не щебечи, соловейку, На зорі раненько (Пісні та романси.., II, 1956, 24). Словник української мови в 11 томах