1. Словник української мови Грінченка

рахман

Рахман, -на

м.

1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200.

2) Нищій. Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахман — див. жебрак Словник синонімів Вусика
  2. рахман — -а, ч. 1》 Уявний праведний християнин із міфічної країни. 2》 Жебрак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рахман — РАХМА́Н. Словник української мови у 20 томах