ревіння

Значення в інших словниках

1. ревіння — реві́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ревіння — -я, с. 1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. || Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2》 рідко. Дуже голосний плач, ридання. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ревіння — РЕВІ́ННЯ, я, с. 1. Гучний, протяжний крик тварини, тварин. Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (М. Коцюбинський); – Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Борис Тен, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
4. ревіння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови
5. ревіння — Реві́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ревіння — РЕВІ́ННЯ, я, с. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (Коцюб., II, 1955, 61); — Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах