1. Словник української мови у 20 томах

ревіння

РЕВІ́ННЯ, я, с.

1. Гучний, протяжний крик тварини, тварин.

Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (М. Коцюбинський);

– Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей.

З круглої пластмасової коробочки, з написом “Весна”, вирвався голос радіокоментатора, виплеснулося ревіння трибун, свист, нерозбірливі голоси (П. Загребельний);

// перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжний крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт.

Він весь час крутився на коні .. і, долаючи ревіння вітру, хрипко і простуджено кричав, щоб колона підтягнулася (Григорій Тютюнник);

Йшли хвилі з ревінням на крихітний корабель, загрожуючи щохвилини розбити його (З. Тулуб);

Тепер я почув і ревіння пропелерів (Л. Смілянський);

Ревіння мін, снарядів гук, – Грай, пісне битви, грай! (М. Бажан);

З панського дому линули звуки оркестру – дзвін мідних тарілок і ревіння рогів (О. Полторацький).

2. рідко. Дуже голосний плач, ридання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревіння — реві́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ревіння — -я, с. 1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. || Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2》 рідко. Дуже голосний плач, ридання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ревіння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови
  4. ревіння — Реві́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ревіння — РЕВІ́ННЯ, я, с. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (Коцюб., II, 1955, 61); — Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах
  6. ревіння — Реві́ння, -ня с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров. Левиц. Пов. 134. Словник української мови Грінченка