решітце
Решітце, -ця
с.
1) ум. отъ решето.
2) Часть токарнаго станка. Шух. І. 305. 306. см. токарня.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- решітце — решітце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири решітця́ Орфографічний словник української мови
- решітце — -я, с. Зменш.-пестл. до решето 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- решітце — РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис); Прийшов – ні ситця, ні решітця (прислів'я). Словник української мови у 20 томах
- решітце — Решітце́, -тця́, -тцю́; -ші́тця, -тець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- решітце — РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690); Прийшов — ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22). Словник української мови в 11 томах