1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

решітце

Решітце́, -тця́, -тцю́; -ші́тця, -тець

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. решітце — решітце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири решітця́ Орфографічний словник української мови
  2. решітце — -я, с. Зменш.-пестл. до решето 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. решітце — РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис); Прийшов – ні ситця, ні решітця (прислів'я). Словник української мови у 20 томах
  4. решітце — РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690); Прийшов — ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22). Словник української мови в 11 томах
  5. решітце — Решітце, -ця с. 1) ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. І. 305. 306. см. токарня. Словник української мови Грінченка