1. Словник української мови Грінченка

роба

Роба, -би

ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видов, і їсти зварить, і вимиє — така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роба — ро́ба 1 іменник жіночого роду одяг ро́ба 2 іменник жіночого роду, істота працьовита жінка рідко Орфографічний словник української мови
  2. роба — I -и, ж. 1》 спец. Робочий одяг. 2》 заст. Одяг взагалі, перев. формений. || збірн. Речі особистого користування. II -и, ж. 1》 У Давній Русі – рабиня, невільниця. 2》 заст. Роботяща, працьовита людина (про жінку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роба — РО́БА¹, и, ж. 1. спец. Робочий одяг. На місток вискочив у засмальцьованій робі другий механік Торба (М. Трублаїні); Входить Катерина. Вона в робі. Безперечно, її викликали з роботи (О. Довженко). 2. заст. Одяг узагалі, перев. формений. Словник української мови у 20 томах
  4. роба — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови
  5. роба — РО́БА¹, и, ж. 1. спец. Робочий одяг. На місток вискочив у засмальцьованій робі другий механік Торба (Трубл., Лахтак, 1953, 3); Входить Катерина. Вона в робі. Безперечно, її викликали з роботи (Довж., Зач. Десна, 1957, 585). 2. заст. Одяг взагалі, перев. Словник української мови в 11 томах