1. Словник української мови Грінченка

родовитий

Родовитий, -а, -е

1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911.

2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій.

3) Плодородный. Родовита земля.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родовитий — родови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. родовитий — -а, -е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). || Який свідчить про належність до такого роду. || Який є власністю такого роду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. родовитий — РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.. Словник української мови у 20 томах
  4. родовитий — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. родовитий — Родови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. родовитий — РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.., а жінці родовитого арабського бея сором і поріг переступити (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах