родовитий
РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.).
Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.., а жінці родовитого арабського бея сором і поріг переступити (Л. Укр., III, 1952, 711);
Спостерігаючи нескінченні знущання родовитого офіцерства з солдат, мовчки стискав кулаки (З глибин душі, 1959, 10);
Без імення ніхто між людей не буває — Хто б не родився на світ — родовита людина чи проста (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 151);
// Який свідчить про належність до такого роду.
[Таня:] Хто він такий — не знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (Вас., III, 1960, 130);
// Який є власністю такого роду.
Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або ішли з торгів, а їхні господарі втікали в департаменти (Стельмах, І, 1962, 282).
Значення в інших словниках
- родовитий — родови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- родовитий — -а, -е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). || Який свідчить про належність до такого роду. || Який є власністю такого роду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- родовитий — РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.. Словник української мови у 20 томах
- родовитий — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- родовитий — Родови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- родовитий — Родовитий, -а, -е 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля. Словник української мови Грінченка