1. Словник української мови Грінченка

розбуркати

Розбуркати, -ся

см. розбуркувати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуркати — розбу́ркати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбуркати — див. розбуркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуркати — РОЗБУ́РКАТИ див. розбу́ркувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розбуркати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розбуркати — РОЗБУ́РКАТИ див. розбу́ркувати. Словник української мови в 11 томах