1. Словник української мови Грінченка

розбуятися

Розбуятися, -яюся, -єшся

гл. Разбуяниться, разбушеваться. Розбуялась ворожнета, голову воздвигла. К. Псал. 192.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуятися — розбуя́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбуятися — -яється, док. 1》 розм., рідко. Те саме, що розбушуватися 2). 2》 Стати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). 3》 Пишно розростися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуятися — РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док. 1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Леся Українка); Поволі в ньому розбуялося почуття господаря землі... Словник української мови у 20 томах
  4. розбуятися — РОЗБУШУВА́ТИСЯ (почати поводити себе нестримно, виявляючи гнів, роздратування), РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗБУЯ́ТИСЯ розм. — Васю! Ви мене пожалійте. Я не можу порушувати порядку. Тоді й інші хворі розбушуються, і їх пускай по місту гуляти (А. Словник синонімів української мови
  5. розбуятися — РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док. 1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах