розбуятися

РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док.

1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2.

Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Леся Українка);

Поволі в ньому розбуялося почуття господаря землі, відчуття своєї влади над нею (М. Ю. Тарновський).

2. Стати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

3. Пишно розростися.

Віталій аж насилу догадався, що його [виноград] треба підв'язувати, і вони мовчки, невміло-щасливо взялися знов працювати.., підв'язували той кущ чаушу-винограду, що, розбуявшись, ласкаво шелестів на них листям та вився пагінням (О. Гончар);

Виганяла [земля] вгору паростки всякого зела, наповнювала життєвою силою бруньки, і вони росли, бубнявіли, готуючись розбуятися квітом і листом, зашуміти на весь світ радістю оновлення (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуятися — розбуя́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбуятися — -яється, док. 1》 розм., рідко. Те саме, що розбушуватися 2). 2》 Стати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). 3》 Пишно розростися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуятися — РОЗБУШУВА́ТИСЯ (почати поводити себе нестримно, виявляючи гнів, роздратування), РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗБУЯ́ТИСЯ розм. — Васю! Ви мене пожалійте. Я не можу порушувати порядку. Тоді й інші хворі розбушуються, і їх пускай по місту гуляти (А. Словник синонімів української мови
  4. розбуятися — РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док. 1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. розбуятися — Розбуятися, -яюся, -єшся гл. Разбуяниться, разбушеваться. Розбуялась ворожнета, голову воздвигла. К. Псал. 192. Словник української мови Грінченка