1. Словник української мови у 20 томах

розбуялий

РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е.

1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.).

Б'ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: – Летім, немов стріла! У море життьове рушаймо (М. Зеров);

Нехай гроза, хай вітри розбуялі, – Живе в нас чеська музика в серцях, Ми за нею йдемо – уперед, все далі! (М. Рильський).

2. Який став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

Розбуялі хвилі.

3. Який пишно розрісся.

Перед нами одкривався простір вересневих полів, вкритих вигорілою стернею, сивими качанами розбухлої капусти по неглибоких видолинках (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбуялий — розбуя́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розбуялий — -а, -е. 1》 Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). 2》 Який став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Розбуялі хвилі. 3》 Який пишно розрісся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуялий — БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст. Словник синонімів української мови
  4. розбуялий — РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б’ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: — Летім немов стріла! У море життьове рушаймо (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах