розбуялий
розбуя́лий
-а, -е.
1》 Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.).
2》 Який став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Розбуялі хвилі.
3》 Який пишно розрісся.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбуялий — розбуя́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розбуялий — РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б'ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: – Летім, немов стріла! У море життьове рушаймо (М. Словник української мови у 20 томах
- розбуялий — БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст. Словник синонімів української мови
- розбуялий — РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б’ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: — Летім немов стріла! У море життьове рушаймо (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах