розбіг

РОЗБІ́Г, у, ч.

1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується.

Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич);

Футболіст почав розбіг;

// перен. Рух, дія, діяльність, що здійснюються з підсиленням інтенсивності.

2. Рух (машин, механізмів і т. ін.) з поступовим збільшенням, наростанням швидкості.

3. Дія за знач. розбі́гтися і розбіга́тися 1, 5, 7.

Сержант Расцелуєва на перехресті Машин фронтових регулює розбіг (І. Нехода);

Вони [силові установки з турбогвинтовим двигуном] мають ряд переваг, до яких належить їх економічність і збільшена тяга під час розбігу літака (з наук.-попул. літ.);

Змістилися звичні для уяви грані простору і часу в сучасній [Сталінградській] битві, і немислимо охопити їх розбігом думки однієї людини (Іван Ле і О. Левада).

4. Те, що простягається далеко вперед.

Праворуч бовваніло село Довгий Кут – далеко теж за степовим розбігом – майже коло обрію (Ю. Яновський);

Ти [Київ] летиш вдалину, мов на крилах... Я люблю твоїх вулиць розбіг (В. Сосюра).

5. Контури, обриси чого-небудь у вигляді ліній, що розходяться в різні боки.

Відгули сніговії. Перші весняні грози викресали у синяві ламаний розбіг громовиць (Н. Рибак).

○ (1) З розбі́гу, у знач. присл.:

а) поступово збільшуючи швидкість під час бігу; розбігшись.

Кидали [елліни] спис з місця в ціль і з розбігу на дальність. Робили це однаково вправно й лівицею, і правицею (з наук.-попул. літ.);

б) не встигнувши зупинитися після бігу.

Раптом назустріч [дівчинці] з провулку виринула маленька постать. Вони з розбігу просто стукнулись лобами (О. Іваненко).