1. Орфоепічний словник української мови

розбіг

ро́збіг

[розб'іг і роузб’іг]

-гу, м. (на) -гу, мн. -гие, -г'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбіг — ро́збі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розбіг — -у, ч. 1》 Біг зі швидкістю, що поступово збільшується. З розбігу — а) поступово збільшуючи швидкість під час бігу; розбігшись; б) не встигнувши зупинитися після бігу. 2》 Рух (машин, механізмів і т. ін.) з поступовим збільшенням, наростанням швидкості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбіг — РОЗБІ́Г, у, ч. 1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується. Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич); Футболіст почав розбіг; // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. розбіг — РОЗГІ́Н (рух з поступово збільшуваною швидкістю), РО́ЗБІ́Г. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко); Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  5. розбіг — РО́ЗБІ́Г, у, ч. 1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується. Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Хотк., Довбуш, 1965, 74); Футболіст почав розбіг; // перен. Словник української мови в 11 томах