1. Словник української мови Грінченка

розвідувати

Розвідувати, -дую, -єш

сов. в. розвідати, -даю, -єш, гл.

1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала. Чуб. V. 1045.

2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди, не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав. Чуб. V. 1163.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвідувати — розві́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвідувати — Шпигувати, вишпиговувати, винюхувати, на-; (плян) вивідувати, рознюхувати; (космос) обстежувати, досліджувати, вивчати; (- що) прознавати, довідуватися, дізнаватися. Словник синонімів Караванського
  3. розвідувати — -ую, -уєш, недок., розвідати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Здобувати відомості про супротивника, ворога або про місцевість, яку він займає. || розм. Дізнаватися про кого-, що-небудь, розпитуючи когось або спостерігаючи за кимсь, чимсь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розвідувати — РОЗВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. що і без дод. Здобувати відомості про супротивника, ворога або про місцевість, яку він займає. Село Шпитьки притулилося під горою: ми, значить, під'їжджаємо, .. зупиняємось із метою розвідати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розвідувати — ВИВІ́ДУВАТИ (розпитуючи когось, оглядаючи щось, узнавати що-небудь таємне, приховане), РОЗВІ́ДУВАТИ, ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ВИПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ДОВІ́ДУВАТИСЯ, ДІЗНАВА́ТИСЯ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ рідше, ВИШПИГО́ВУВАТИ рідше, ДОСКІ́ПУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. розвідувати — РОЗВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Здобувати відомості про супротивника, ворога або про місцевість, яку він займає. Словник української мови в 11 томах