1. Словник української мови Грінченка

розгородити

Розгородити

см. розгорожувати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгородити — розгороди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгородити — [розгородитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роуд'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. розгородити — див. розгороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгородити — РОЗГОРОДИ́ТИ див. розгоро́джувати. Словник української мови у 20 томах
  5. розгородити — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док. Словник синонімів української мови
  6. розгородити — РОЗГОРОДИ́ТИ див. розгоро́джувати. Словник української мови в 11 томах