розгородити
ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ чим (розділяючи на частини приміщення, простір), РОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНА́ТИ (перев. тканиною); ПЕРЕТИНА́ТИ (річку, канал і т. ін. — штучними спорудами). — Док.: перегороди́ти, розгороди́ти, переп'ясти́ (перепну́ти), перетя́ти (перетнути). Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини (М. Трублаїні); Після вечері простору залу їдальні розгородили столами надвоє (Ю. Шовкопляс); Перепнули рядном хату (Словник Б. Грінченка); Треба перетинати річку греблею (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгородити — розгороди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгородити — [розгородитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роуд'іт' Орфоепічний словник української мови
- розгородити — див. розгороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгородити — РОЗГОРОДИ́ТИ див. розгоро́джувати. Словник української мови у 20 томах
- розгородити — РОЗГОРОДИ́ТИ див. розгоро́джувати. Словник української мови в 11 томах
- розгородити — Розгородити см. розгорожувати. Словник української мови Грінченка