1. Словник української мови Грінченка

роззнавати

Роззнавати, -наю, -єш

сов. в. розізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Разузнавать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Мнж. 73. Роззнавай мене, роспитуй про мене, може таки про мене що небудь і добре почуєш. Кв. 1. 35. Куди до пекла мандрувати щоб розізнати, роспитати, бо в пекло стежки він не знав. Котл. Ен.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззнавати — роззнава́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. роззнавати — -аю, -аєш, недок., розізнати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Шляхом розпитування дізнаватися про кого-небудь, довідуватися про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роззнавати — РОЗЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. Шляхом розпитування узнавати про кого-небудь, довідуватися про щось. Роззнавай мене, розпитуй про мене, може-таки про мене що-небудь і добре почуєш (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. роззнавати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. роззнавати — Роззнава́ти, -наю́, -нає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. роззнавати — РОЗЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шляхом розпитування узнавати про кого-небудь, довідуватися про щось. Роззнавай мене, розпитуй про мене, може-таки про мене що-небудь і добре почуєш (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах