1. Словник української мови Грінченка

роззлоститися

Роззло́ститися, -щуся, -стишся

гл. Разозлиться, разсердиться. Гн. II. 32. Вони сі посварили і як сі дочка роззлостила те й ударила матір. Гн. II. 255.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роззлоститися — роззлости́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. роззлоститися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  3. роззлоститися — -злощуся, -злостишся, док., розм. Стати злим; розізлитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роззлоститися — РОЗЗЛОСТИ́ТИСЯ, злощу́ся, зло́стишся, док., розм. Стати злим; розізлитися. Знов почув [Стальський], немов якась таємна сила відпихала його – і роззлостився (І. Франко); Лови Гордого [слідчого] кінчилися тим, що він страшенно роззлостився (І. Словник української мови у 20 томах
  5. роззлоститися — роззло́ститися роздратуватися, розізлитися (м, ср, ст): – Їв щось? – Ні, випив тільки склянку води. – Отож то й маємо! – роззлостився лікар. – П'єте воду, наче горілку! (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. роззлоститися — Роззло́сти́тися, -ло́щу́ся, -сти́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. роззлоститися — РОЗЗЛОСТИ́ТИСЯ, злощу́ся, зло́стишся, док., розм. Стати злим; розізлитися. Знов почув [Стальський], немов якась таємна сила відпихала його — і роззлостився (Фр., VII, 1951, 420). Словник української мови в 11 томах